Як поводитися з дітьми, ураженими ВІЛ? Це нелегке питання постає перед багатьма людьми. Трагізм ситуації полягає в її незворотності. ВІЛ-інфікована людина розуміє, що вона може заразити рідних, друзів, знайомих. Але ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД – це, насамперед, людина, наділена такими ж почуттями, бажаннями, надіями, як і здорові люди. Тому основна допомога полягає в психологічній підтримці. Як правило, люди дізнавшись, що вони ВІЛ-інфіковані відчувають потребу поділитися з кимось своїми переживаннями, знайти розуміння та співчуття, відчути себе не самотніми у боротьбі зі страшною недугою. Люди по-різному ставляться до того, що в них виявили ВІЛ-інфекцію. Ось, наприклад, як це було із моїм знайомим. Два роки тому у нього виявили ВІЛ. Спочатку Сашко навіть не міг усвідомити, що це означає для нього, такого здорового і життєрадісного юнака. З усвідомленням проблеми в Сашка виникла ціла гамма почуттів: страх, пригніченість, безвихідь і самотність на одинці зі смертельною хворобою. Тільки згодом з’ясувалось, хто його справжні друзі, багато відвернулось від нього, розірвавши усі стосунки. Але і знайшлись такі, які підтримали його. Оточили увагою і піклуванням. Поступово хлопець перестав відчувати самотність, по новому став дивитись на життя, почав особливо цінувати кожний прожитий день.
Необхідно пам’ятати, що будь-яка людина має однаковий ризик заразитись вірусом імунодефіциту.
«Боріться з вірусом, а не з людьми» з цими словами я хочу звернутись до всіх здорових, безтурботних і щасливих. Допоможемо зробити життя ВІЛ-інфікованих якомога довшим, повноцінним, підтримаймо «Горіння кожної свічечки»
