ЧОМУ СУЧАСНІ ДІТИ НЕ ВМІЮТЬ ВЧИТИСЯ, НЕ ВМІЮТЬ ЧЕКАТИ І НАСИЛУ ПЕРЕНОСЯТЬ НУДЬГУ

1. ДІТИ ОТРИМУЮТЬ ВСЕ, ЩО ХОЧУТЬ І КОЛИ ХОЧУТЬ

«Я голодний!» — «Через секунду я куплю що-небудь перекусити». “Я хочу пити”. — «Ось автомат з напоями». «Мені нудно!» — «Візьми мій телефон».

Здатність відкласти задоволення своїх потреб — це один з ключових чинників успіху. Ми хочемо зробити наших дітей щасливими, але, на жаль, ми робимо їх щасливими тільки зараз і нещасними — в довгостроковій перспективі.

Уміння відкласти задоволення своїх потреб означає здатність функціонувати в стані стресу.
Наші діти поступово стають менш підготовленими до боротьби навіть з незначними стресовими ситуаціями, що в підсумку стає величезною перепоною для їхнього успіху в житті.

Ми часто бачимо нездатність дітей відкласти задоволення своїх бажань в класі, торгових центрах, ресторанах і магазинах іграшок, коли дитина чує «Ні», тому що батьки навчили його мозок негайно отримувати все те, що вона хоче.

2. ОБМЕЖЕНА СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ

У нас багато справ, тому ми даємо нашим дітям гаджети, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти грали на вулиці, де в екстремальних умовах розвивали свої соціальні навички. На жаль, гаджети замінили дітям прогулянки на відкритому повітрі. До того ж технології зробили батьків менш доступними для взаємодії з дітьми.

Телефон, який «сидить» з дитиною замість нас, не навчить її спілкуватися. У більшості успішних людей розвинені соціальні навички. Це пріоритет!

Мозок подібний м’язам, які навчаються і тренуються. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви вчите її кататися. Якщо ви хочете, щоб дитина могла чекати, її треба навчити терпінню. Якщо ви хочете, щоб дитина могла спілкуватися, необхідно соціалізувати її. Те ж саме відноситься до всіх інших навичок. Нема ніякої різниці!

3. НЕСКІНЧЕННІ ВЕСЕЛОЩІ

Ми створили для наших дітей штучний світ. У ньому немає нудьги. Як тільки дитина затихає, ми біжимо розважати її знову, тому що інакше нам здається, що ми не виконуємо свій батьківський обов’язок.
Ми живемо у двох різних світах: вони у своєму «світі веселощів», а ми в іншому, «світі роботи».

Чому діти не допомагають нам на кухні або в пральні? Чому вони не прибирають свої іграшки?
Це проста монотонна робота, яка тренує мозок функціонувати під час виконання нудних обов’язків. Це той же самий «м’яз», який потрібний для навчання в школі.

Коли діти приходять у школу і настає час для письма, вони відповідають: «Я не можу, це занадто складно, занадто нудно». Чому? Тому що працездатний «м’яз» не тренується нескінченними веселощами. Він тренується тільки під час роботи.

4. ТЕХНОЛОГІЇ

Гаджети стали безкоштовними няньками для наших дітей, але за цю допомогу потрібно платити. Ми розплачуємося нервовою системою наших дітей, їх увагою і здатністю відкласти задоволення своїх бажань.

Повсякденне життя в порівнянні з віртуальною реальністю нудне.

Коли діти приходять в клас, вони стикаються з голосами людей та адекватною візуальною стимуляцією на противагу графічним вибухам і спецефектам, які вони звикли бачити на екранах.

Після годин віртуальної реальності дітям все складніше обробляти інформацію в класі, тому що вони звикли до високого рівня стимуляції, який надають відеоігри. Діти не здатні обробити інформацію з більш низьким рівнем стимуляції, і це негативно впливає на їхню здатність вирішувати академічні завдання.

Технології також емоційно віддаляють нас від наших дітей і наших сімей. Емоційна доступність батьків — це основна поживна речовина для дитячого мозку. На жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цього.

5. ДІТИ ПРАВЛЯТЬ СВІТОМ

«Мій син не любить овочі». «Їй не подобається рано лягати спати». «Він не любить снідати». «Вона не любить іграшки, але добре розбирається в планшеті». «Він не хоче одягатися сам». «Вона лінується їсти сама».

Це те, що я постійно чую від батьків. Відколи діти диктують нам, як їх виховувати? Якщо надати це їм, все, що вони будуть робити — їсти макарони з сиром і тістечка, дивитися телевізор, грати на планшеті й ніколи не будуть лягати спати.

Як ми допомагаємо нашим дітям, якщо даємо їм те, що вони хочуть, а не те, що добре для них? Без правильного харчування і повноцінного нічного сну наші діти приходять в школу роздратованими, тривожними й неуважними. Крім того, ми відправляємо їм неправильне послання.

Вони вчаться, що можуть робити все, що хочуть, і не робити того, що не хочуть. У них немає поняття — «треба робити».

На жаль, щоб досягти наших цілей в житті, нам часто треба робити те, що необхідно, а не те, що хочеться.

Якщо дитина хоче стати студентом, її необхідно вчитися. Якщо вона хоче бути футболістом, необхідно тренуватися щодня.

БІЛЬШЕ ПРО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ:

Наші діти знають, чого хочуть, але їм важко робити те, що необхідно для досягнення цієї мети. Це призводить до недосягнення цілей і залишає дітей розчарованими.

ТРЕНУЙТЕ ЇХ МОЗОК!

Ви можете тренувати мозок дитини та змінити її життя так, що вона буде успішною в соціальній, емоційній і академічній сфері.

Ось як:

1. НЕ БІЙТЕСЯ ВСТАНОВЛЮВАТИ РАМКИ

Діти потребують їх, щоб вирости щасливими та здоровими.

— Складіть розклад прийому їжі, часу сну і часу для гаджетів.

— Думайте про те, що добре для дітей, а не про те, чого вони хочуть або не хочуть. Пізніше вони скажуть вам спасибі за це.

— Виховання — важка робота. Ви повинні бути креативним, щоб змусити їх робити те, що добре для них, хоча більшу частину часу це буде повна протилежність тому, чого їм хочеться.

— Дітям потрібні сніданок і поживна їжа. Їм необхідно гуляти на вулиці й лягати спати вчасно, щоб на наступний день прийти в школу готовими вчитися.

— Перетворіть те, що їм не подобається робити, у веселощі, в емоційно-стимулюючу гру.

2. ОБМЕЖТЕ ДОСТУП ДО ГАДЖЕТІВ І ВІДНОВІТЬ ЕМОЦІЙНУ БЛИЗЬКІСТЬ З ДІТЬМИ

— Подаруйте їм квіти, посміхніться, залоскочіть їх, покладіть записку в рюкзак або під подушку, здивуєте, витягнувши на обід зі школи, танцюйте разом, повзайте разом, бийтеся подушками.

— Влаштовуйте сімейні вечері, грайте в настільні ігри, вирушайте на прогулянку разом на велосипедах і гуляйте з ліхтариком ввечері.

3. НАВЧІТЬ ЇХ ЧЕКАТИ!

— Нудьгувати — нормально, це перший крок до творчості.

— Поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» і «я отримую».

— Намагайтеся не використовувати гаджети в машині й ресторанах і навчіть дітей чекати, розмовляючи або граючи.

— Обмежте постійні перекуси.

4. НАВЧІТЬ СВОЮ ДИТИНУ ВИКОНУВАТИ МОНОТОННУ РОБОТУ З РАННЬОГО ВІКУ, ОСКІЛЬКИ ЦЕ ОСНОВА ДЛЯ МАЙБУТНЬОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

— Складати одяг, прибирати іграшки, вішати одяг, розпаковувати продукти, заправляти ліжко.

— Будьте креативними. Зробіть ці обов’язки веселими, щоб мозок асоціював їх з чимось позитивним.

5. НАВЧІТЬ ЇХ СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК

Навчіть ділитися, вміти програвати й вигравати, хвалити інших, говорити «спасибі» і «будь ласка».

Виходячи з мого досвіду роботи терапевтом, можу сказати, що діти міняються в той момент, коли батьки змінюють свої підходи до виховання.

Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті шляхом навчання і тренування їх мозку, поки не стало пізно.

     Молодший шкільний вік

Запитання. Як повинні «вести» себе батьки під час виконання дити­ною домашніх завдань?    

Відповідь.

Доцільніше-надати дитині самостійність, залишаючи за собою ке­рівництво і допомогу в розумних межах. При цьому завжди потрібно пам'ятати про кризові життєві обставини, проблемні вікові періоди у житті школяра: на початку шкільного навчання, при переході в серед­ню школу.

    Запитання. Як зробити підготовку домашнього завдання справою привабливою?

Відповідь. Для молодшого школяра виконання домашнього завдання треба зробити святом. Можна прикріпити прапорець до стола,  за яким сидить дитина. Добре, коли в неї гарна ручка, зошити та ін. Бажано, щоб батьки були поруч, завжди готові допомогти дитині. Можливість поговорити з ними з приводу уроків є привабливим моментом для дитини. Намагайтеся, щоб дитині було зрозуміло, що їй потрібно зробити, і як. Чим зрозуміліша мета і завдання роботи, тим більше в неї буде бажання виконати завдання. Знайдіть можливість похвалити дитину.  Поступово навчайте її планувати свою діяльність.  

Середній шкільний вік, підлітки

Запитання. Яку допомогу можуть надати батьки дитині в самостійній побудові взаємин з однолітками?

Відповідь. Батьки повинні обговорити з підлітком ситуацію, що склалася, підвести його до розумного рішення. При цьому:    

1) батьки не повинні вважати свою дитину завжди правою; не потрібно
стверджувати її в думці, що всі інші поводяться неправильно, гру­бо — інакше дитина мимоволі опиниться в опозиції;  акцент треба робити на власне поводження підлітка;    

2) у відносини підлітка з однолітками батьки не повинні «втручатися», коли їх «не просять»; спроба батьків вирішити проблему за свою дитину обернеться зниженням її соціального статусу в колі однолітків;

3) батькам не слід пропонувати і нав'язувати свої рецепти; треба мо­рально підтримати дитину, допомогти розглянути можливі варіанти із ситуації, але остаточне рішення вона має прийняти сама виходячи зі свого психічного складу, своїх інтересів;

4) підліток, на відміну від дорослих, не злопам'ятний: він швидко за­ буває все погане й неприємне; батьки не повинні загострювати увагу своїх, дітей на колишніх образах; підлітки довго мучаться з якоїсь дрібниці і, навпаки, швидко і легко вибачають те, чого дорослі не вибачили б.

 Чим уважніше батьки поставляться до слів і вчинків своїх дітей, чим краще відчують їх настрій, тим простіше буде знайти потрібні слова у спілкуванні зі своїми дітьми.    

Запитання. Які розумні правила, що стосуються  соціального життя підлітка, можуть установити батьки?   

Відповідь. Чітко має бути, визначено:

І. Коли підліток повинен бути вдома (обід, домашні завдання, обов'язки по дому тощо).

2. Зв'язок при непередбачених обставинах.      

3.  Можливості  запрошення нового друга (подруги) на обід.

4. Що взагалі заборонено в компанії: алкоголь, паління, наркотики та ін.

Запитання. Що особливо мають врахувати батьки у вихованні

під­літка?      

Відповідь. Якщо поводження молодшого школяра будується за зраз­ком, заданим дорослим, то в підлітковий період це ще  має бути розмова двох зацікавлених осіб, що міркують, сумніваються, здійснюють активний пошук правильного рішення.        

 Підліток, критично осмислюючи зовнішній і внутрішній світ, висуває завищені вимоги до слів і дій дорослого. Це необхідно враховувати батькам при вихованні підростаючих дітей. Потрібно мати на увазі, що однолітки в цей  період мають більший авторитет, ніж батьки.

 Старший шкільний вік

Запитання. За якими симптомами можна говорити про настання депре­сивного стану в юнака (дівчини)?

Відповідь.  Ознаки депресії:       

-                     пригніченість і безпричинний сум;

-                     втрата інтересу до всього;

-                     слабкість, млявість;

-                     втрата у вазі, втрата апетиту;

-                     мучить  безсоння;

-                     загальмованість;

-                     нездатність  сконцентрувати думки та прийняти рішення;

-                     невпевненість у собі та у своїх діях;

-                     настирлива ідея про самогубство.

Якщо ці симптоми спостерігаються в юнака (дівчини)  то необхідно звернутися до лікаря.

Запитання. Як дорослі можуть завоювати авторитет у дітей юнацького віку?

Відповідь. Наведемо деякі, складові авторитету дорослого:

-         частіше і якісно спілкуватися з дітьми;

-         бути інформованим про справи юнака, уважно ставитися до нього(часто батьки мало знають про справи і вчинки юнаків через природну для цього, віку потайливість);

-         розуміти і приймати питання особистого життя юнаків і допомагати
їх вирішувати;

-         самовдосконалюючись, бути прикладом у соціальній і трудовій

ді­яльності.

Все це можливо, якщо батьки правильно вибрали стиль взаємин з юнаками та дівчатами. Краще, якщо цей стиль буде демократичним, що припускає взаєморозуміння і взаємопідтримку.  

(За матеріалами книги: Туріщева Л.В. Робота шкільного психолога з батьками. Навчально-методичний посібник для вчителя. – Х.: Вид. група «Основа»: «Тріада+»,2007. – 128 с. – (Серія «Психологічна служба школи»).